14.Abraham

  1. Аліф. Лям. Ра. Це Писання зіслано тобі для того, щоб ти вивів людей із темряви до світла з дозволу Господа їхнього, до шляху Великого, Хвалимого
  2. Аллага, Якому належить усе, що на небесах і на землі. Горе невіруючим від суворого покарання
  3. тим, які віддають перевагу земному життю перед життям наступним і збивають зі шляху Аллага, прагнучи викривити його. Вони опинились у глибокій омані
  4. Ми відсилали посланцями тільки тих, хто говорив мовою свого народу, щоб вони зрозуміло пояснювали. Аллаг уводить в оману, кого побажає, і веде прямим шляхом, кого побажає. Він — Всемогутній, Мудрий
  5. І Ми відіслали Мусу зі знаменнями Нашими: «Виведи свій народ із темряви до світла та нагадай їм про Дні Аллага». Воістину, в цьому — знамення для кожного терплячого, вдячного![CLXXVIII]
  6. Ось Муса сказав народу своєму: «Згадайте милість Аллага до вас, коли вас було врятовано Ним від роду Фірауна. Вони завдавали вам страждань, убивали ваших синів, а [собі] залишали живими ваших жінок. У цьому для вас — велике випробування від Господа вашого![CLXXIX]
  7. Ось ваш Господь сповістив: «Якщо ви будете вдячними, Я дарую вам іще більше! А якщо ви будете невдячними, то Моє покарання суворе!»
  8. Муса сказав: «А якщо невдячними будете ви та всі, хто на землі, то Аллаг — Багатий, Хвалимий!»
  9. Невже до вас не приходили звістки про тих, які жили раніше за вас – народ Нуха, адитів, самудитів, а також про тих, які жили після них, і про яких знає тільки Аллаг? Приходили до них посланці їхні з ясними знаменнями, але ті затуляли руками свої вуста й говорили: «Ми не віруємо в те, з чим послано вас, і перебуваємо у великому сумніві щодо того, до чого ви нас закликаєте!»[CLXXX]
  10. Їхні посланці говорили: «Невже ви маєте сумніви щодо Аллага, Творця небес і землі? Він кличе вас, щоб простити вам гріхи ваші й відстрочити до певного часу». Ті відповідали: «Та ви – люди, такі самі, як і ми. Ви прагнете відвернути нас від того, чому поклонялись наші батьки. Тож покажіть нам доказ ясний!»
  11. Їхні посланці говорили їм: «Ми — люди, такі самі, як і ви. Проте Аллаг дарує милість тому з рабів Своїх, кому побажає. Ми не дамо вам доказу без дозволу Аллага. І нехай віруючі покладаються на Аллага
  12. Чому ж нам не покладатися на Аллага, якщо Він повів нас нашими шляхами? Ми стерпимо те, чим ви ображаєте нас! І нехай ті, хто покладає сподівання, покладаються на Аллага!»
  13. Ті, які не повірили своїм посланцям, сказали: «Ми неодмінно виженемо вас зі своєї землі, якщо ви не повернетеся до нашої релігії». Але Господь їхній відкрив їм: «Ми неодмінно знищимо нечестивців
  14. а після них Ми заселимо землю вами. Це — для тих, хто боїться постати переді Мною та хто боїться погрози!»
  15. Вони просили про перемогу — і кожен упертий супротивник зазнав втрат
  16. Попереду на нього чекає геєна, а напуватимуть його напоєм із гною
  17. Він питиме його ковтками, проте ледь зможе проковтнути. Смерть оточить його з усіх боків, але він не помре. А попереду на нього чекає жорстока кара
  18. Вчинки тих, які не увірували, подібні до попелу, розвіяного в буремний день вітром. Вони не матимуть ніякої влади над тим, що отримали. Це — глибока омана
  19. Невже ти не бачиш, що Аллаг створив небеса й землю в істині? Якщо Він побажає, то забере вас і приведе творіння нове
  20. І це для Аллага зовсім неважко
  21. Усі постануть перед Аллагом! Слабкі скажуть тим, які вивищувались: «Ми йшли слідом за вами! Чи можете позбавити нас хоча б від частки кари Аллага?» Ті скажуть: «Якби Аллаг повів нас прямим шляхом, то й ми повели б вас прямим шляхом! Все одно нам, будемо ми сумувати чи терпіти — немає порятунку для нас!»
  22. Коли справу буде вирішено, шайтан скаже: «Воістину, обіцянка Аллага — правдива обіцянка, а своєю обіцянкою я обманув вас! Я не мав над вами влади, а тільки кликав вас. Ви мені відповіли, тож не докоряйте мені, а докоряйте собі! Я не помічник вам, а ви не помічники мені. Я непричетний до того, що ви раніше поклонялися мені [нарівні з Аллагом]!» Воістину, невіруючих чекає болісна кара
  23. Тих, які увірували й робили добрі справи, введуть до садів раю, де течуть ріки. З дозволу Господа їхнього будуть вони там вічно! Вітанням їхнім там буде «Мир!»
  24. Невже ти не бачиш, як Аллаг наводить притчі? Добре слово схоже на добре дерево, корінь якого міцний, а гілки сягають неба
  25. Воно постійно дає плоди з дозволу Господа його. Аллаг наводить притчі для людей — можливо, вони замисляться
  26. А погане слово подібне до поганого дерева, вирваного з землі — воно не має основи
  27. Тих, які увірували, Аллаг утверджує словом твердим як у земному, так і в наступному житті. Аллаг збиває нечестивців зі шляху; Аллаг робить, що побажає
  28. Невже ти не бачив тих, які змінили милість Аллага на невір’я та вкинули свій народ у місце загибелі –
  29. геєну, куди ввійдуть вони! Який мерзотний цей притулок
  30. Вони додавали Аллагу рівних, щоб збивати з Його шляху. Скажи: «Насолоджуйтесь благами, але, воістину, притулком вашим буде вогонь!»
  31. Скажи Моїм рабам, які увірували, щоб вони звершували молитву й жертвували таємно й відкрито те, чим наділили Ми їх, раніше, ніж прийде День, коли не буде ні торгівлі, ні дружби
  32. Аллаг — Той, Хто створив небеса й землю, пролив із неба воду й виростив нею плоди для вашого прожитку. Він підкорив вам кораблі, які пливуть морем за наказом Його. Він підкорив вам ріки
  33. й підкорив вам сонце й місяць, які невпинно рухаються, підкорив вам ніч і день
  34. Він дарував вам усе, що ви просили. Якщо ви почнете рахувати милості Аллага, то не перелічите їх. Воістину, людина — несправедлива й невдячна
  35. Ось сказав Ібрагім: «Господи! Зроби це місто безпечним і врятуй мене й синів моїх від поклоніння ідолам
  36. Господи! Воістину, вони збили зі шляху багатьох людей! І хто піде за мною, той від мене. А хто не слухатиме мене, то Ти — Прощаючий, Милосердний
  37. Господи наш! Я поселив частину нащадків своїх у долині, де немає посівів, біля Твого Забороненого Дому. Господи наш! Нехай вони звершують молитву. Сповни людські серця любов’ю до них і наділи їх плодами — можливо, вони будуть вдячні
  38. Господи наш! Ти знаєш те, що ми приховуємо й що відкриваємо. Ніщо не приховається від Аллага ні на землі, ні у небі
  39. Хвала Аллагу, який дарував мені на схилі віку Ісмаїля та Ісхака! Воістину, Господь мій чує молитви
  40. Господи! Зроби мене й моїх нащадків стійкими в молитві! Господи наш! Прийми заклики наші
  41. Господи наш! Прости гріхи мені, батькам моїм і віруючим у той День, коли буде відплата!»
  42. Не думай, що Аллаг не помічає того, що роблять нечестивці. Він дарував їм відстрочку до того Дня, коли застигнуть погляди
  43. і вони поспішатимуть, задерши голови. Їхні погляди застигнуть, а серця будуть спустошені.[CLXXXI]
  44. Застерігай людей від того Дня, коли прийде покарання. Ті, які були несправедливі, скажуть: «Господи наш! Даруй нам відстрочку до близького часу! Ми відповімо на твій заклик і підемо за посланцями!» [Скажуть їм:] «А чи не клялися ви раніше, що ніколи не зникнете?[CLXXXII]
  45. Ви живете у житлах тих, які були несправедливі самі до себе. Вам зрозуміло, як Ми вчинили з ними, і Ми наводили для вас притчі».[CLXXXIII]
  46. Вони вдавалися до хитрощів, але Аллаг знає їхні хитрощі, й ці хитрощі неспроможні зсунути гори
  47. Не думай, що Аллаг порушує свою обіцянку. Воістину, Аллаг — Великий, Володар відплати
  48. Того Дня земля зміниться іншою, так само, як і небеса. Постануть вони перед Аллагом — Єдиним, Всепереможним
  49. Того Дня ти побачиш грішників, закутих у кайдани
  50. Одяг їхній буде зі смоли, а обличчя покриватиме вогонь
  51. щоб Аллаг відплатив кожній душі за те, що робила вона. Воістину, Аллаг швидкий у відплаті
  52. Це — послання до людей, щоб їх застерігали ним, і щоб знали вони, що Він — Єдиний Бог. І нехай замисляться обдаровані розумом